Мар'яна Квятковська: «Тренер знає, що йому не буде за нас соромно»
02.12.2009 | Андрій Вербицький
Чемпіонка Європи-2008 розповіла про свої вокальні дані та дружбу з Іриною Мерлені.
Після перемоги на чемпіонаті Європи минулого року талановита львівська борчиня фактично зникла з поля зору любителів спорту. Більше року вона пропустила через травму.
За останні місяці Мар'яна вже встигла позмагатися на декількох внутрішніх турнірах. Але вже не в переможній для неї ваговій категорії до 67 кілограмів, а на чотири кіло нижче. Власне, 67 кг ніколи і не був її вагою. Просто у 2008-му так склалися обставини, що Квятковська в інтересах збірної (травмувалася Катерина Бурмістрова) повинна була закривати діру. Але тепер спортсменка цілеспрямовано готується до Олімпійських ігор-2012 у Лондоні у звичній для себе категорії до 63 кг.
- Коли я боролася в категорії до 67 кілограмів, була набагато легше своїх суперниць, - сказала в розмові з кореспондентом «СПОРТглавред» Мар'яна. - Результати були, але вага - неолімпійська. Тому вирішила не розмінювати вагу до 63 кілограма. Після цього навіть видали наказ, що мені будуть платити президентську стипендію. Крім усього іншого, якщо пройти внутрішній відбір, можна поїхати на Олімпіаду.
- Перед чемпіонатом Європи-2008 легко зважилися виступати проти більш важких суперниць?
- Виходу не було. Основною в цій категорії постійно була Катерина Бурмістрова. У той відрізок часу, коли у неї була травма коліна і їй робили операцію, мені запропонували поїхати на чемпіонат Європи. Щоправда, не зовсім запропонували. Спочатку я сама сказала, що хочу замінити Катерину і поїхати на континентальний чемпіонат. Тренери відразу не захотіли, але вирішили повезти мене як туристку. Але, як кажуть, зірки були на моєму боці і я перемогла.
Вже зараз багато хто говорить, що мені потрібно боротися в категорії до 67 кілограмів. Але мені там важко. Моя вага - максимум 65-66 кг.
- Як відреагували на таке ваше рішення тренери збірної?
- Нормально. У категорії до 63 кг дуже сильна конкуренція і там багато гідних хороших суперниць. Але я цього не боюся. Попереду ще три роки. Думаю, що зі своїм новим тренером Ігорем Духом підготуємося гідно.
- Вже відчули конкуренцію на собі?
- Перший номер у нас - неодноразова чемпіонка Європи та світу серед юніорів Юлія Остапчук. Мені ще важко з нею боротися. Саме Юля їздила на чемпіонат світу-2009. На торішньому Кубку України з Юлею не боролася, оскільки програла Ірі Нетребі і посіла третє місце. У перших двох сутичках зустрічалася з дуже хорошими борчинями Ганною Василенко, яка цього року стала третьою на чемпіонаті світу у вазі до 59 кілограмів, та з Катериною Домбровською. Вона також стала третьою на чемпіонаті світу з молоді в минулому році. А потім ще й з Ірою Нетребою зустрілася. Три таких важких сутички поспіль - це занадто. А потім після Кубка України під час підготовки до Київського міжнародного турніру я травмувалася. Дуже довго відновлювалася, але зараз вже все добре. На чемпіонаті України цього року виступила ще не зовсім добре, адже травма давала про себе знати.
- Важко відновлювати форму після такої тривалої паузи?
- У минулому році після чемпіонату Європи у жіночої збірної був відновлювальний збір у Трускавці. Там отримала дуже серйозну травму - перелом гомілки. У зв'язку з цим пропустила наступний чемпіонат України. Коли трохи відновилася, потренувалися максимум два тижні і мене відправили на міжнародний турнір до Польщі. Від продемонстрованого мною результату там вирішувалася доля путівки на чемпіонат світу між мною і Юлією Остапчук, яка поїхала на юніорський чемпіонат Європи. Я на своїх змаганнях стала п'ятою, а Юля - перемогла. Остапчук поїхала на Олімпійські ігри, а потім і на «світ». Потім у мене було ще декілька невеликих ушкоджень.
- Зате у вас стало більше вільного часу, чого так не вистачає спортсменам ...
- Так (сміється). Я люблю час між змаганнями і зборами, коли можна відпочити. У нас є такі дівчатка, які не люблять таких пауз і чекають відразу наступних зборів. Я ж іду в салон краси і приводжу свою зовнішність в порядок.
- Боротьба, в принципі, не жіночий вид спорту. Трапляються травми, синці на обличчі, які дівчатам зовсім не пасують ...
- У мене такий організм, що синців немає. Та й ушкоджень, що впливали на зовнішність, в принципі, не було.
- А ще дівчата під час сутичок за волосся один одного смикають ...
- Такого щоб дуже сильно смикали - не було. Але буває по-різному. Іноді на тренуваннях через це навіть бійки між дівчатами були. Але я своє волосся дуже люблю. Якби можна було, то би золотом його вкрила. Волосся - це краса жінки.
- У вас волосся не надто довге. Довше не хотіли запустити?
- Дуже-дуже хочу, але це буде заважати спорту.
- А як відпочиваєте?
- Відразу скажу - дискотек не люблю. Люблю співати і поспати. Постійно їжджу додому до мами і тата в Калуш Івано-Франківської області, звідки родом такі борці, як Вася Федоришин та Іра Харів.
- На тренувальних зборах якось пожвавлюєте буденність?
- У нас збори переважно проходять на олімпійській базі в Конча Заспі. Тому на вихідні можемо поїхати в Київ і там десь відпочити. Всі дівчата в нас дуже люблять поїсти в «Макдоналдсі». Але я люблю японську кухню. Ну і звичайно - улюблене жіноче заняття - пройтися по магазинах і купити одяг, або, як у нас кажуть, шмотки. Ось так і відпочиваємо.
Та й тренувальні збори не такі тривалі, щоб встигнути скучити по чомусь і морально виснажитися. Хоча фізично іноді дуже сильно виснажуєшся. До того ж, жіночу збірну очолює дуже хороший тренер Володимир Євонов. Він дуже сильно нас любить. І іноді керівництво проводить вечори відпочинку, щоб ми собі потанцювали.
- Ви казали, що любите співати. Який у вас репертуар?
- Тетяна Буланова, Ірина Алегрова та інші. Моєю наставницею по співу була Іра Мерлені. Вона любить співати. І я до Ірини часто приєднувалася. Пам'ятаю, на якихось зборах в Алушті практично щовечора ходили на караоке. Співали всі на сто балів. Ось зовсім недавно Ірина Мерлені презентувала в київському клубі «Обличчя» свій відеокліп. І там я виграла конкурс караоке в дуеті зі співаком Дантесом.
- Голосові дані у вас, напевно, на рівні ...
- Звичайно. Правда, я ніколи серйозно не співала. Але хотілося б.
- З Іриною Мерлені близько спілкуєтеся?
- Ми з Ірою в дуже добрих стосунках. Навіть скажу більше - подруги. Вона мене завжди підтримує і я теж намагаюся підтримати її. Зараз Іра відновлюється після операції на коліні. Тримаю кулаки за неї і думаю, що все буде добре. Дай Бог, Мерлені ще вийде на килим і всі будуть милуватися її боротьбою.
Взагалі, Іра Мерлені постійно запрошує мене з собою на різні розважальні програми. Я навіть на проекті «Танцюю для тебе» була з нею практично на всіх програмах. Щоправда, на останній ефір навіть не знала, чи потраплю. Тоді у Львові було нагородження кращих випускників училища фізичної культури. Це була субота, а в неділю вже був запланований гала-концерт. Мене та Мерлені також нагороджували. Всю ніч гуляли. Опівночі Іра поїхала в Київ і попросила, щоб я була присутня. Тому о шостій ранку також виїхала до столиці. Іра не вірила, що приїду. Але я стримала слово. Також з нами завжди ходить гостренер з жіночої боротьби Тетяна Комарницька. Виходить, що ми з Тетяною Борисівною виступали як група підтримки Мерлені (сміється).
- На такого роду вечірках буває дуже багато спиртного ...
- Нічого зайвого ми собі не дозволяємо. Та й Володимир Євгенович Євонов до нас іноді приєднується і відвідує подібні заходи. Тож спиртне виключено. На останній вечірці тренер з нами танцював. Володимир Євгенович знає - ми нічого такого не зробимо, що йому потім буде соромно за нас.
- Як у вас справи з особистим життям?
- Був такий період, що якихось відносин зовсім не хотілося. А зараз скажу просто - зустрічаюся з хлопцем. Звати Андрій. Він також борець. Кращий друг мого рідного брата. Вони разом тренуються і довгий час жили в одній кімнаті гуртожитку, коли вчилися у Львівському училищі фізичної культури. Ми знайомі з Андрієм шість років. Раніше дивилися один на одного як звичайні знайомі. Але вже практично півроку зустрічаємося.
|
