Дволикий Арам

25.11.2009 | Олександра Васильчук

Арам Ялтирян приніс Україні чимало перемог і виховав не одного чемпіона

Далеко не кожен хороший тренер може похвалитися десятками найпрестижніших перемог, втім і мало хто зі спортсменів-чемпіонів може пишатися вихованцями - олімпійськими чемпіонами. Феномен Арама Ялтиряна до цих пір не розгаданий, він був кращим борцем і зумів передати своє чемпіонство у спадок, ставши одним з найлегендарніших тренерів України.

За тисячі кілометрів від Києва в селі Топти Ростовської області 13 травня 1914 народилася людина, якій належало змінити обличчя українського спорту.

Арама Васильовича Ялтиряна на шляху до мети не лякали ні травми, ні відстані. На першому ж тренуванні вісімнадцятирічному хлопцеві зламали ребро. Але такі «дрібниці» не змогли зігнати майбутнього чемпіона з килима. Вивчати боротьбу, юний Арам, вирушив до Харкова, де одразу продемонстрував високі результати. Яскравого борця помітили в «Динамо» й запросили до Києва.

На килимі Ялтирян творив дива. Гнучкий стратег з легкістю вигравав чемпіонати СРСР як з вільної (8 разів) так і з греко-римської боротьби (6 разів).

Секрети своїх тріумфів Арам Васильович приховувати не став - довівши, що кількість перемог в житті спортсмена необмежена. Чотирнадцять разів, цей справді залізний чоловік, ставав чемпіоном СРСР, але цього виявилося недостатньо, і він продовжував перемагати руками своїх учнів. Адже, кожен з двох десятків чемпіонів, які тренувалися у Великого Арама, завжди з гордістю визнавав, що досяг вершини саме завдяки своєму наставнику.

Завжди щедрий на добре слово Ялтирян кожному привласнював чемпіонський титул зі свого особистого невичерпного запасу. А чи потрібна борцю краща мотивація, ніж слово «академіка килима», який славився своїм даром передбачення? Навіть будучи тренером збірної Союзу видатний тренер не втомлювався шукати таланти, закликаючи до зали дітей вулиці, допомагаючи кожному коли порадою, коли протекцією.

Закоханий в боротьбу він заражав цією пристрастю все довкілля і люди тягнулися за ним. «Арам Васильович умів у маленькому хлопчику розгледіти майбутнього чемпіона. «Ти обов'язково станеш чемпіоном світу» - любив говорити він і ті, хто йому повірив, дійсно досягали мети »- розповів про свого наставника заслужений тренер України Георгій Анатолійович Бураков, котрий сам виховав не одного олімпійця.

Арам Васильович, був справжнім джерелом підказок. У ті часи ще не було камер відеоспостереження, але він їх і не потребував. Володіючи феноменальною пам'яттю, Ялтирян знав улюблені захоплення всіх видатних борців. По приїзду з кожного міжнародного змагання він влаштовував справжні майстер-класи для своїх учнів, проводив семінари і завжди із задоволенням ділився секретами в особистих бесідах.

«Талантище від природи він був фантастичним трудягою, можна сказати спав на килимі. І завжди шукав, що б таке придумати, що б нам підказати. Йому достатньо було побачити суперника, що б відразу прорахувати його сильні і слабкі сторони. Мені він теж якось дав підказку смішну, але про неї краще ніде не писати »- посміхаючись згадує олімпійський чемпіон Іван Богдан. А його друг, теж олімпієць Владлен Тростянский додає: «Арама Васильовича всі поважали. Тоді ж ще не було відеозйомок, а він всі цікаві моменти в голові тримав, їздив на всі міжнародні чемпіонати, а потім приходив в спортивний манеж ділитися побаченим. Бувало, гляне на людину і каже: «О! Йому повинна ця мулька, цей прийом піти ». Дуже тонко динаміку рухів розумів ».

Київ став для вірменського тигра рідним і він намагався привезти сюди найсильніших і найталановитіших борців з усієї України. Його квартира у Музейному провулку, навпроти стадіону «Динамо» стала для багатьох чемпіонів першим київським домом. Тут зупинявся Володимир Синявський та інші імениті спортсмени, тут зароджувалася школа української боротьби!