Микола Айвазян: «Атакувати і ще раз атакувати»

25.06.2009 | Олександра Васильчук

Напередодні юніорського чемпіонату Європи Ukrwrestling.com поспілкувався з Миколою Айвазяном.

- Вас ніколи не тягнуло в інші види спорту?
- Ні, не тягнуло. Ми тоді ще жили в Єревані і мені, напевно, років шість було, коли батько сказав йти на боротьбу. Ось я і пішов. Він сам займався вільною боротьбою, але більше для себе, хоча вигравав багато турнірів. А потім коли ми переїхали до України,  то я продовжив тренування тут.

- Тобто ви учень двох різних шкіл і здатні об'єктивно порівняти навчання в двох різних країнах.
- Українська школа істотно відрізняється. Тут боротьба більш масова, більше людей займається і відповідно є з ким працювати на тренуваннях. У нас зараз хороший клуб, є спаринг і можливість краще працювати.

- Після, яких змагань ви потрапили в збірну?
- У 2005-му після України мене взяли в юнацьку збірну, в 2007-му перейшов в молодіжну збірну. А як далі буде не знаю, але зараз вже їжджу на дорослі збори. Після того, як я побував на чемпіонаті Європи багато що змінилося, я став тренуватися з дорослими і особисто для себе перейшов на інший рівень.

- В лютому ви стали чемпіоном на Київському Міжнародному турнірі. Розраховували на цю перемогу?
- Якщо чесно я не дуже хотів виступати, мене підштовхнули до цього рішення і я несподівано для себе виграв. У Київському турнірі я брав участь вперше, але учасники були мені добре знайомі, з половиною з них мені вже доводилося зустрічатися на інших турнірах. Так і на Міжнародному турнірі у Вірменії, де я став другим, теж були всі знайомі борці. 

- У вас є улюблені захвати?
- Ні улюблених немає. Використовую той захват, який краще всього пасує в даній ситуації. Але загалом мені властивий атакуючий стиль, прагну завжди атакувати і ще раз атакувати. Поки молодий ризикувати не страшно.

- А хто в дитинстві з борців викликав захоплення?
- Чому лише в дитинстві? Для мене і зараз важливі два прізвища – Сайтієв і Тедеєв. А ось серед ровесників когось конкретного кого б я хотів бачити своїм суперником – немає. Думаю, прийде час, і зі всіма поборюся. 

- Зараз ви їдите до Грузії на молодіжний Чемпіонат Е6вропи, а далі?
- Потім чемпіонат світу в Туретчинні. Там складніше, багато сильних команд з Ірану, Америки, Японії. Минулого разу я там програв, сподіваюся на цей раз цього не станеться.