Андрій Стадник: "Про переїзд навіть не замислююся"

23.06.2009 | Т. Тушиєв

Андрій Стадник розповів азербайджанському виданню про особливості сымейного життя борців

- Чи впливають ваші родинні стосунки на спортивні результати? 
- На нашу кар'єру сім'я впливає позитивно, хоч би врахувати той факт, що в спортивному житті нас супроводжує успіх, в будь-якому випадку в останніх змаганнях, на європейських, на Олімпійських іграх, на міжнародних турнірах різного значення ми постійно в трійці. Тому не даремно ми зійшлися оскільки добре розуміємо один одного. Наприклад, я розумію, що таке для Марії боротьба, даю цьому оцінку, це ми можемо постійно обговорювати, нам цікаво один з одним, з ранку до вечора ми можемо обговорювати боротьбу. 

- Чи можна сказати, що вас пов’язала саме боротьба? 
- До боротьби ми не були знайомі. Коли ми познайомилися, то вона була зовсім молодою. Їй на той момент було 12 років, а мені 20. Вона тоді тренувалася серед дівчаток, які лише вивчали ази боротьби, а я вже тоді переходив з молодіжної, в дорослу збірну України. Такого серйозного спілкування не було, щось може розповідали і не більш того. А ось коли вона вже почала виступати в серйозніших змаганнях, переходити в старшу збірну, в молодіжну категорію. Коли я побачив, що вона думає більше про боротьбу, серйозно зайнялася цим видом спорту, вона мені стала цікавіше. З людиною цікавіше, коли вона чимось фанатіє. Зрозуміло, що коли їй було 18, а мені більше, то у нас вже виникли зовсім інші погляди на життя. Все одно на тренуваннях ми завжди були разом. 

- Тобто ви примітили Марію Стадник ще тоді, в 12-річному віці? 
- Можна сказати і так. Примічав, примічав і у результаті примітив (сміється – Авт.). 

- В деяких ЗМІ проходила інформація про те, що ви замислюєтеся про переїзд до Азербайджану...  - Наразі ми про це не замислюємося. Просто журналісти ставили питання про те чи, не хотіли б ми переїхати до Азербайджану. І ми відповіли, що лише думаємо. Але на сьогоднішній день для того, щоб поміняти місце проживання потрібні дуже серйозні підстави. Це дуже серйозне рішення і на сьогоднішній день навряд чи ми переїдемо жити до Азербайджану, тому що важко міняти місце проживання. Я в цьому відношенні консерватор, мені з міста свого важко виїхати, я живу в Львові, а тренуюся в Києві, країну ж поміняти буде ще важче. 

- В бесіді з нашим виданням, Марія відзначила, що якщо вам щось радить, ви все одно робите по-своєму... 
- Не те щоб не слухаю, я прислухаюся і у будь-якому випадку беру на озброєння. Все ж вона мені дружина, близька людина і її слова я не можу пропустити. Річ у тому, що в мене великий досвід, я був у багатьох ситуаціях і я знаю як в них правильно діяти. Трапляється, звичайно, що ми не погоджуємося і я можу це обґрунтувати, тому, що я років на 15 довше займаюся боротьбою. По цій простий причині я як би домінуюча ланка. 

- Самі до Азербайджану на фінал Золотого Гран-прі збираєтеся? 
- Чесно кажучи, поки не знаю. Я ще до Європи був травмований і не виступав у відбіркових змаганнях. Але мене попросили там виступити. А по-друге, мене ще дружина підколола, говорить, що «ти ще нічого не виграв, на світі, Європі і Олімпіаді був в трійці». Довелося їй обіцяти, що виграю чемпіонат Європи, півтора місяці потренувався і у результаті виступив на континентальній першості.