Ельбрус Тедеєв: «На ентузіазмі далеко не заїдеш»

18.06.2009 | "ІМК"

Народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів Ельбрус Тедеєв про «АТЛ-трофі 2009».

- Ельбрус Сосланович, на початку липня стартує український етап міжнародних гонок «АТЛ-трофі 2009». Змагання ці викликають великий суспільний резонанс, хоч і не відносяться до професійного спорту. Чому?
- Тому що хороше володіння їздою на позашляховиках і квадрациклах вимагає високого професіоналізму і надвичайної волі. До того ж доводити один одному в чесній боротьбі, хто кращий, швидший і якісно робить заїзд - цікаве і захоплююче дійство не лише для учасників, але і для глядачів. Я особисто, коли перший раз по телевізору бачив, як ці машини один на одного наскакують, перекидаються і по декілька разів перевертаються, сам себе зловив на думці, що учасники напевно кожного разу заново народжуються. Напевно, думають при цьому, що встигли хорошого зробити в житті.

Дійсно, ті, хто хоч раз прийняв участь в гонках говорять, що трофі дуже добре «прочищає мізки». Може, за цим і їдуть?

Трофі - небезпечний вид спорту, в якому можливі як перемоги, так і поразки, і травми. А будь-який викид адреналіну приводить до того, що робиш життєву переоцінку. Це реально. По-іншому не буває.

- Наскільки я знаю, організовують трофі ентузіасти, що вкладають в цю справу власні гроші, сили і душі. Цього вистачає?
- Та сьогодні взагалі потрібно пам'ятники ставити тим керівникам федерацій і громадських організацій які, пожертвувавши своїми особистими благами, вкладають гроші в проведення трофі! Я сам ентузіаст і знаю, що власними силами зробити можна багато що, але цього не вистачає для того, щоб масово залучити людей в красиві спортивні зали або на траси. Без мегаполітиків зробити це не вдасться.

- За часів кризи багато людей у всьому світі шукають віддушину в спорті. Але лише якщо в Європі і Америці заняття в спортзалі доступні, то в Україні це не всякий може собі дозволити. Ситуацію в принципі змінити можна?
- Навряд чи. Потрібно по всій території України масово будувати спортзали, Палаци спорту, створювати матеріально-технічну базу. Лише це може бути альтернативою тому, що ми бачимо сьогодні на вулицях - наркотикам, алкоголю і цигаркам.

А у нас за 18-20 років так і не з'явилося гідних програм розвитку спорту. Все в слова пішло, а не в конструктивні рішення. На Голодомор або пам'ять про минуле виділити 140 мільйонів гривень ми можемо, а побудувати один квадратний метр спортивного соціального комплексу - ні. Ось і виходить, що люди вмирають від туберкульозу, раку і наркотиків.  Добре хоч Суркіси виграли Євро-2012. 

Завдяки цьому футбольна інфраструктура розвивається і може стати на ноги. А всі інші галузі – їх як не було, так немає і не буде найближчим часом. Ентузіазм - це добре, але на нім далеко не заїдеш.