Ельбрус Тедеєв: "За наших тренерів бореться весь світ"
28.08.2010 | Микола Константинов
Президент АСБУ розповів якутській пресі про особливості української боротьби
Вперше його ім'я пролунало на борцівській арені в 1994 році на першості Європи з вільної боротьби серед молоді, де він став чемпіоном. А через рік Ельбрус Тедеєв вражав яскравими перемогами на дорослому чемпіонаті світу в Атланті, де у фіналі у впертій боротьбі з японським борцем став володарем золотої медалі. Це був тільки початок ...
Ми продовжуємо серію інтерв'ю з уславленими борцями світу. Сьогодні гість нашої газети - президент Асоціації спортивної боротьби України, триразовий чемпіон світу, олімпійський чемпіон, ЗМС Ельбрус Тедеєв.
- Ельбрус Сосланович, в якому віці ви почали займатися боротьбою?
- У борцівський зал я прийшов у 11 років, для нашого виду спорту це оптимальний вік. Якщо розпочати раніше, то за короткий час можна просто втомитися, настільки бувають інтенсивні тренування. Тому я вважаю треба починати краще всього в 11-12 років. Звичайно були такі феномени, які починали займатися в армії і ставали олімпійськими чемпіонами: Іван Богдан, Володимир Синявський. Але це дуже сильні люди, які швидко входили в процеси.
- З 1994 року ви представляли команду України. Як ставитеся до легіонерства?
- Легіонерство - це не просто переїзд людини з однієї країни в іншу. Це обмін культурою, традицією на борцівському килимі. Якщо тренер може тренувати команду іншої країни, то чому спортсмен не може виступати, захищаючи честь іншої країни. Тим більше, якщо він з повагою ставиться до країни, чиє громадянство прийняв. До того ж це йде на користь всій боротьбі, адже якщо людина досягає результатів, то на його прикладі ростуть молоді борці, які в майбутньому стають чемпіонами. У міжнародній практиці до цього ставляться позитивно, і за яскравих спортсменів борються у всьому світі.
- В Україну ви приїхали в 1993-му, невже до цих пір відчуваєте себе гостем?
- Тут я не перший рік і зумів зрозуміти традиції і культуру цього народу. Гостем себе давно не відчуваю. Якось один із журналістів написав, що я "син Осетії, але українського народу". Думаю, що його слова найбільш точно дадуть відповідь на поставлене запитання.
- В одному з ваших інтерв'ю прочитав, що найважчою сутичкою на Іграх в Афінах була зустріч з якутським борцем Леонідом Спиридоновим ...
- Так з Льонею Спиридоновим у нас дійсно була дуже важка сутичка. Він, як і я, був у чудовій спортивній формі. Я йому програвав 2:0 на перших двох хвилинах, але я був дуже впевнений у собі. Був готовий до сутички емоційно і в підсумку виграв зустріч з рахунком 4:2.
- Своє олімпійське золото-2004 року ви здобули у вазі до 66 кг, додав чотири кіло від часів Атланти. Нині на ваги часто стаєте?
- Сьогодні моя вага стабільна - 70 кг. Не знаю чи повірите, але в розпал кар'єри доводилося скидати перед змаганнями з півпуда, а то й більше. Ніколи не забуду, як в Афінах за п'ять днів зігнав 11 кг! Довелося знизити своє харчування, цілими днями тренуватися і не вилазити з сауни.
- З ким з Якутії ви у дружніх стосунках?
- Звичайно, ми всі знаємо якутського борця олімпійського чемпіона Павла Пінігіна. Ми поважаємо і пам'ятаємо Романа Дмитрієва, Олександра Іванова, Василя Гоголєва, які завжди дуже гідно виступали, як за часів Радянського Союзу, так і сьогодні. Їх імена вже записані золтотимі літерами в історію спорту. Це великі спортсмени.
- Кілька років тому один з ваших тренерів Георгій Бураков працював у нас в Якутії. Чим зараз займається Георгій Анатолійович?
- Георгій Анатолійович - старший тренер збірної України. Він професійний тренер, який підготував не тільки Павла Пінігіна, але й цілу плеяду відомих спортсменів. Він в прекрасній формі, і дай Бог йому здоров'я, щоб він і далі міг займатися творчістю. Ми завжди його залучаємо, щоб всі навчально-тренувальні збори проходили з його участю. І це стосується не тільки Георгія Анатолійовича, але й Івана Кулєшова й інших наших тренерів, наших аксакалів. За них весь світ бореться, щоб залучити у свої команди.
- Ким фінансується Асоціація спортивної боротьби України, і як забезпечуються члени національної команди?
- Є Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту - це головний донор федерацій олімпійських видів спорту. Використовуються бюджетні кошти. Можливо, сьогодні вони ще не на належному рівні, але я впевнений, що рано чи пізно ми дійдемо до того, що зможемо витрачати колосальні кошти для просування наших спортсменів.
Криза не в кращий бік позначився на спорті, і деякі федерації відкладають чи переносять змагання. Ми ще жодного змагання не пропустили, ні дорослих, ні юнацьких. Намагаємося дістати кошти, допомагають друзі, яким не байдужий спорт. Клуб ЦСК, президентом якого є Заза Зозіров, дуже активно займається пошуком інвестицій. А ми знаємо, що в клубі ЦСК займається практично вся олімпійська команда з боротьби. Виходить коло: міністерство, Асоціація та клуб ЦСК. Звичайно, допомагає Олімпійський комітет, на чолі з Сергієм Бубкою. Ця та структура, яка дає величезний стимул для федерацій, щоб вони конкурували в здорової боротьбі. За рейтингом краща федерація отримує великі гранди від Національного олімпійського комітету. І ми завжди прагнемо бути кращими, щоб мати можливість бути представленими в кращих міжнародних змаганнях.
- Після обрання Віктора Януковича президентом України ставлення до спортивної боротьби зміниться?
- Я впевнений, що ставлення до всього спорту, розвитку дитячого спорту, олімпійського руху - зміниться. І не просто на словах, це вже доведено спарвами, коли Віктор Федорович був прем'єр-міністром, президентом олімпійського комітету в 2002-2004 роках. Під час його уряду спортсмени по-справжньому відчули турботу держави. Президентські стипендії піднялися від 60 гривень до дев'яти тисяч. Це величезний стимул, і житлово-побутові питання на той час дуже активно вирішувалися. Сьогодні, як тільки ми вийдемо з кризи, я впевнений, що колосальна увага буде приділена розвитку спорту і будівництву нових спортивних комплексів.
- Чи не плануєте ви подати заявку в ФІЛА про проведення чемпіонату Європи або світу?
- Сподіваюся, що зараз, нарешті, прийшов той час, коли буде підтримка президента, прем'єра. Це спортивні люди, які підтримають ініціативи федерацій. Адже до цих пір ми не мали можливості проводити такі масштабні заходи, і сподіваюся, ми будемо почуті.
|
