Юлія Благиня: „До континентального золота додам ще й планетарне”

13.07.2010 | Давид Дубровин

Вчора молодіжна збірна України з вільної боротьби з’їхалася на Олімпійську базу в Конча-Заспі.

Не встигла Юлія Благиня (55 кг) як слід порадіти виграному «золоту» Чемпіонату Європи, як уже розпочалася планомірна підготовка до світової першості. В розмові з turnir.com.ua львів’янка поділилася планами на сезон, і не тільки.

- Юля, вітаємо тебе зі здобуттям звання молодої чемпіонки Старого світу! Крім того, ти вже давно в обоймі національної команди. Як ти все встигаєш?
- Багато взагалі змагань проводиться – і по юніорам, і по дорослим. Треба докладати зусилля, щоб скрізь виступати рівно. Але це лише на краще – досвід ще не завадив жодному підростаючому спортсменові. Звідси і покращення результатів.

- Поділися враженням від Чемпіонату Європи в Самакові.
- Рівень змагань в Болгарії був доволі високим. Що й казати: за вихід у фінал я боролася з чинною чемпіонкою Європи серед дорослих, латишкою Анастасією Григорьєвою.

-Напевне, саме цю сутичку можна назвати вирішальною?
- Так, в сутичці з латишкою вирішувалася доля золотої медалі, я вважаю. Ще варто відзначити опоненток з Молдови та Литви, Марію Гайдай та Індре Бубеліте.

- Перемога у фіналі далася тобі малою кров’ю?
- Виграла, як то кажуть, без питань, але судді всіма можливими і неможливими способами допомагали турчанці Хафіз Сахін. Та добре те, що добре закінчується.

- Чому судді симпатизували Сахін?
- Ми, жіноча збірна України, заздалегідь забезпечили собі перше загальнокомандне місце молодіжного Чемпіонату Європи. А от за «срібло» розгорнулася боротьба не на жарт. На другу сходинку претендували одразу три збірні: Туреччина, Росія та Німеччина. По золотих медалях, якби турчанка мене здолала, то вивела б свою команду на чисте друге місце. Але я їй цього зробити не дозволила. Я виграла обидва періоди.

- На третій день після Європи ти поїхала в Дніпропетровськ на Чемпіонат України…
- Не дуже хотілося боротися там, але це важливі для нас змагання котрі не можна пропускати. Думаю, вже наступного року підготуюся до внутрішньої першості, як слід. Адже цього разу дуже важко було після Європи, майже з літака виходити на килим і боротися на рівних. У підсумку чемпіонкою України у вазі до 55 кг стала Ірина Харів, а я задовольнилася третім місцем.

- Чому тренери не звільнили тебе від внутрішньої першості?
- Могли і звільнити, але я ще молода. Сил має вистачати на всі серйозні старти в сезоні.

- На якому рівні тобі більше імпонує боротьба: молодіжному чи дорослому?
- І там, і там цікаво. Але я б не розмежувала ці вікові групи. Зараз дуже багато юніорок за кордоном, що на рівних борються на дорослому рівні.

- Де ще плануєш виступити у цьому сезоні?
- Молодіжний Чемпіонат світу в Будапешті (починається 21 липня), і, можливо, наприкінці року ще кілька турнірів.

- Який здобуток на молодіжній світовій першості тебе задовольнить?
- До континентального «золота» хочу додати ще й планетарне, адже суперниці будуть майже ті самі, що й на континентальній першості. Хіба лише росіянка сильна ще додасться, тому що наші північні сусіди виставили на Чемпіонат Європи не найсильніший склад.