«Не варто висловлювати мені співчуття, адже ніхто не помер і нічого страшного не трапилося, - запевнив кореспондента« СЕ »бадьорим голосом Руслан Савлохов. - Десь головний тренер допустив недоліки в підготовці. Напевно, після Кубка світу варто було  хлопцям дати відпочинок. Цей виступ стане для всіх нас хорошою мотивацією працювати далі і виправити ситуацію вже через півроку на чемпіонаті світу в Москві. Хлопці настільки розсердилися, що будь першість планети через тиждень, впевнений, виграли б у всіх суперників! » За підсумками старту в Баку тренер залишився задоволений боротьбою лише одного підопічного - Федоришина. Щоправда, шкодує, що на поєдинок з грузином Малхазом Заркуа Василь не зумів налаштуватися належним чином.

- Після впевненої перемоги над головним суперником болгарином Анатолієм Гуйді я трохи розслабився, - підтвердив слова головного тренера Василь Федоришин. - Поразка від грузина була несподіванкою, але аж ніяк не холодним душем. У спорті таке буває: сьогодні ти поступився, а завтра - виграєш. Без поразок не буває перемог. Звичайно, програвати неприємно, і я звинувачую в цьому тільки себе. Начебто і фізична форма була нормальна, але мені здається, в цьому сезоні було багато стартів - красноярський турнір, Кубок світу і практично відразу чемпіонат Європи.

-Молилися, щоб Заркуа вийшов у фінал, і ви мали шанс поборотися за бронзу?
- Ніколи про таке не думаю. Для мене всі місця, окрім першого, однакові - що третє, що десяте. Навіть у фінансовому плані між ними немає ніякої різниці. На офіційних змаганнях організатори чи міжнародна федерація ніколи не вручають премії. Та й президентська стипендія як призеру чемпіонату Європи мені не дозволена, оскільки ще отримую олімпійську. Ця бронза є втіхою для країни, яка без медалей все-таки не залишилася. Я ж особисто абсолютно незадоволений своїм результатом. Хоча не дуже й засмутився, оскільки великою мотивації не відчував.

- Яке враження справив на вас новоспечений чемпіон Європи росіянин Опан Сат?
- Я його бачив на турнірах і раніше. Молодий витривалий хлопець. Провів у фіналі проти грузина непоганий прийом. Більше зможу сказати після особистої зустрічі з ним на килимі.

- Нове покоління борців не змушує вас хвилюватися?
- Якщо чесно, я не побачив у їхній техніці чогось вражаючого. Є спортсмени, за яким відразу помітно, що якщо він зараз не суперзірка, то майбутня - точно. Ні в грузина, ні у росіянина не помітив видатних задатків. Напевно, в Баку дійсно перемогла молодість. Я не можу виграти абсолютно всі турніри, хоча, звичайно, хочеться. Зараз для мене пріоритетом є чемпіонат світу та Олімпійські ігри. На цих стартах я повинен виступити дуже успішно - такі цілі поставив перед собою. А чемпіонат Європи сприймаю, як прохідне.

- В минулому олімпійському циклі каменем спотикання для вас був росіянин Мавлет Батіров - олімпійський чемпіон Афін-2004 у вазі до 55 кг і Пекіна-2008 у вазі до 60 кг. Знаєте, чим він займається зараз?
- На офіційних турнірах він не виступає. Чув, що Мавлет готується до чемпіонату Росії, де планує виступити в новій вазі - до 66 кг. Він - супер-спортсмен. Але може стати легендарним. Якщо йому вдасться виграти Олімпійські ігри в новій вазі, то Батіров буде єдиним, кому вдалося стати триразовим олімпійським чемпіоном у різних вагових категоріях. На його місці я б ризикнув.

- З яким настроєм повернулися з Баку?
- Зі спокійним. Мені гріла душу думка, що вдома на мене чекає синуля. Чесно сказати, я, напевно, більше думав про нього, ніж про змагання.

- Чи відчуваєте себе рятівником команди?
- Якщо б завоював золоту нагороду, тоді, можливо, відчував би. Подібний випадок був вісім років тому - теж у Баку і теж на чемпіонаті Європи. Правда, тоді я фінішував другим. Та нагорода, єдина в скарбничці збірної, надихнула мене, молодого й амбітного. Зараз же по-іншому сприймаю своє досягнення. Просто не в чисту ми програли.

- Більше засмучені за особистий результат чи командний?
- У нас такий вид спорту, що змушує все-таки більше думати про себе. Звичайно, командний результат сильно мене засмутив. Азербайджан має у своєму розпорядженні великі кошти... І це істотно впливає на результати. Але раніше ми завжди долали ці перешкоди. Цього разу чомусь не вийшло. Причому, не сказав би, що ми поступилися сильним суперникам. Нам, що виступали у другий день, було морально важко, адже наші товариші по команді в перший день змагань не змогли піднятися на п'єдестал пошани. Павло Олійник (96 кг) травмувався у першій сутичці, а Гію Чихладзе (74 кг) у стартовому поєдинку жереб звів з багаторазовим призером Європи та світу азербайджанцем Чамсулвара Чамсулвараевим. Реальний шанс на медаль залишався у мене. Шкода, що я не скористався ним максимально.

- Про напругу з повітряним сполученням дізналися вже дома?
- Ми повернулися в Україну в п'ятницю вранці, ще до закриття аеропортів. Про це дізнався вже з випусків новин. Чесно кажучи, навіть на думку не спадало, що могли б застрягти в Азербайджані.