Ігор Дух: „Я би не сильно не розмежовував жіночу та чоловічу боротьбу”
08.04.2010 | Олександра Васильчук
Заслужений тренер України розповів про роботу з Мерлені та Федоришиним
- У вас було багато видатних учнів, чи ставите ви якісь особливі вимоги для початківців, яких набираєте?
- Набір проходить у Львівському училищі фізичної культури. Але також придивляюсь до молодих борців на дитячих турнірах. У лютому, ми зазвичай проводимо першість училища, потім йдуть загальні збори, фізичне тестування. Після училища молодь поступає в інститут фізкультури, або ж займаються у нещодавно організованому спортивному клубі „Лідер”. Клуб дуже допомагає випускникам спорт-інтернату. Спонсором клубу виступає торгова марка „Лімо”. Президент Юрій Копитко намагається відправляти талановитих борців на змагання, підтримувати їх.
- А щодо особистих якостей, що саме ви цінуєте у спортсменах?
- Перш за все бажання! Бажання працювати і талант звичайно.
- Ігор Григорович, ви переважно працюєте з хлопцями, але саме ви готували Ірину Мерлені до Олімпіади. Не виникало бажання повністю перейти на жіночу боротьбу?
- Моє основне місце роботи - львівське училище фізичної культури, я там працюю вже 18 років. І так вже склалось, що я займаюся з хлопцями. Є тренера котрі працюють виключно з дівчатами, наприклад Олег Павлович Сазонов. В мене займався брат Ірини, а потім, коли поступила на перший курс - прийшла й вона сама. Зараз я вже рік працюю з Мар’яною Квятковською. Ці дівчата професійні борчині, в них необхідних склад характеру і віддане ставлення до роботи.
- Ваші підопічні дівчата спарингуються з хлопцями?
- Так. Хлопці трохи швидкіші і це дає їм фізичну перевагу. Але я би не особливо розмежовував жіночу та чоловічу боротьбу. Звичайно чоловіча набагато швидша, більш фізична, психологічна. А жіноча трошки в цьому плані не така. Та все одно, виграє той, хто вміє працювати і має характер. Лише міцні психологічно борці домагаються успіхів.
- Інший ваш зірковий учень – Василь Федоришин. Наскільки слухняні олімпійці?
- В нас є повага в спілкуванні, як між дорослими людьми, вони ж вже не діти. З успішними борцями в якісь мірі й легше, а в якійсь важче. Тому, що потрібен інший підхід, інша психологія. Наприклад Іру завжди треба стримувати, щоб вона не перевантажувалась. В цьому плані вона взірець, показує як треба працювати, щоб мати результат. Після того, як Василь Федоришин закінчив училище і переїхав до Києва ми зустрічаємось переважно на зборах. Деколи можу щось йому підказати, якісь тактичні помилки. І з ним також раджусь, він допомагає моїм хлопцям, які молодші і ще не досвідчені. Це звичайна робота, коли після тренування, спортсмени індивідуально обговорюють, якісь тактичні нюанси, напрямки. І молоді хлопці отримують віру, коли такі спортсмени підходять до них і щось підказують.
|
